Яка різниця між біженцями та переселенцями?

Багато українців не розуміють різниці між біженцями та переселенцями і тому цей матеріал допоже пояснити наскільци ці два терміни різні.    

 За чотири роки від початку конфлікту на сході України половина жителів Донбасу стала біженцями або внутрішніми переселенцями. Але, щоб дізнатися, хто такі біженці, потрібно з’ясувати значення дефініції.

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» трактує це поняття так: «біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань».

Говорячи простими словами, біженець – це людина, яка не має жодного вибору, окрім як виїхати з країни або рідної місцевості задля порятунку життя або через побоювання за нього. Головне, що  треба зазначити, – це те, що біженцем не стають із власної волі.

Одна з головних проблем з якої стикаються переселенці, - це неосвіченість громадян. Часто

такі поняття як «переселень» і «біженець» вживаються як слова синоніми, але ця думка є хибною. Біженцями стають ті, хто покинув свою країну з різних причин: побоювання розправи, репресивні дії з боку  уряду, воєнні конфлікти які загрожують життю особи.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року, біженець – це особа, яка «внаслідок обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань».

Згідно до статистичних даних Державної міграційної служби України та УВКБ ООН, станом на 1 січня 2018 року в Україні проживало 3257 біженців. Велика кількість біженців сконцентровані в Києві та Одесі.

В свою чергу станом на 12 листопада 2018 року, на облік взято 1521038 переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим. Цифра звісно ж значна, порівняно з кількістю біженців на території України, тому ці два поняття не слід плутати.  

Останні соціологічні опитування показують, що більша частина українців (89%) сприймають переселенців як громадян, що мають рівні права з іншими та як заручників ситуації які потребують підтримки. Такий високий рівень підтримки пов’язаний з тим, що ми є громадянами однієї країни. Щодо біженців ситуація зовсім інакша.       

Більша частина переселенців за показниками за грудень 2018 року проживає на територіях: Харківської (131598 осіб), Дніпропетровської (75674 осіб), Запорізької (56541 осіб), Київської областей (69285 осіб) і в місті Києві (174689 осіб).

Загалом, жителі різних областей України відносяться до внутрішніх переселенців лояльно  і не вважають їх людьми другого сорту. Колишні жителі окупованих територій Донбасу вже настільки асимілювались на території всієї України, що повертатися під обстріли не обов’язково для них. Деякі переселенці живуть вже не один рік на територіях запорізької, харківської, київської та інших областей, що їх радше можна назвати   харків’янами, запоріжцями, ти киянами.

"Раніше я постійно думала, як повернутися додому, думала, що це можливо, все ж, це той стрижень, який тримав багато років. Але після того, як у жовтні минулого року з’їздила до Донецька, після спілкування зі знайомими і незнайомими, після того, що почитала в інтернеті, - надія згасла", - розповідає переселенка Вікторія Кузнєцова, яка тепер живе у Херсоні.

"Мені доводилося зустрічати людей, дуже негативно налаштованих до "донецьких". І образи були, і докори, дуже неприємні речі. Але потім змирилася: неможливо всім усе довести, бути для всіх хорошою. І згодом я зустріла людей, які нормально ставляться до людей із донецькою пропискою. Це мами у школі, де навчаються діти, люди з роботи. Це мене підтримало", - продовжує вона.